:format(webp)/cloudfront-us-east-1.images.arcpublishing.com/coindesk/KXBJAINM3NF4XBHAP3DNCBUIFU.jpg)
Сьогодні виповнюється 20 років так званого «Патріотичного акту», закону, прийнятого для «стримування та покарання» підозрюваних терористів після терактів 11 вересня 2001 року. Багато положень закону були неконституційними, багато – неефективними. Фактично, у 2015 році наступний закон замінив цей закон . Однак, якщо взяти в цілому, ефект Патріотичного акту полягав у тому, що громадяни США обдурили громадянські права та здешевили американську демократію.
Настав час демонтувати державу стеження, породжену Патріотичним актом. Також настав час інвестувати та створювати альтернативні технології, які зроблять закон (частково) неактуальним. Випущений в ім’я колективної безпеки, закон послабив деякі з найпростіших засобів захисту, які можна очікувати в ліберальній демократії.
Ця стаття є уривком із The Node, щоденного огляду найважливіших історій у сфері блокчейну та Крипто CoinDesk. Ви можете підписатися на повну розсилку тут .
«Двадцять років огляду заднім числом підтверджують, що розширене державне стеження коштує високої ціни для громадянських прав, нашої демократичної легітимності та маргіналізованих верств населення», — написав президент Американського конституційного товариства Рас Фейнгольд у нещодавно опублікованій статті . «У Конгресу є унікальна можливість почати деконструкцію системи стеження. Це повинно схопити».
Існує баланс між національною безпекою, яка вимагає надання органам влади здатності виявляти потенційні загрози та карати правопорушників, і захистом індивідуальних свобод. Ми неправильно зрозуміли цей танець. Спадщиною Патріотичного акту є поширене прослуховування телефонних розмов, неперевірені ордери та допитлива держава, зацікавлена в ознайомленні з вашими фінансовими, медичними та туристичними документами.
Уряд, який може зазирнути у вашу скриньку електронної пошти, стежити, кому ви телефонуєте, і зробити висновок, що стос ваших книжок біля ліжка, знає надто багато про те, про що ви думаєте. Моторошно, звичайно, але також незаконно.
Як зазначає EFF у інформаційному бюлетені, Патріотичний акт, офіційно відомий як «Закон про об’єднання та зміцнення Америки шляхом надання відповідних інструментів, необхідних для перехоплення та перешкоджання тероризму, Закон 2001 року» порушує конституційні гарантії чотирма ключовими способами:
- «Порушує четверту поправку, згідно з якою уряд не може проводити обшук, не отримавши ордера та не надавши ймовірних підстав вважати, що особа вчинила або вчинить злочин.
- «Порушує гарантію свободи слова Першої поправки, забороняючи одержувачам наказів про обшук розповідати іншим про ці накази, навіть якщо немає справжньої потреби в секретності.
- «Порушує першу поправку, фактично дозволяючи ФБР розпочинати розслідування щодо американських громадян частково за використання ними свободи слова.
- «Порушує Четверту поправку, не повідомляючи — навіть постфактум — осіб, Політика конфіденційності яких була порушена. Повідомлення також є ключовим елементом належної правової процедури, яка гарантується П’ятою поправкою».
Більшість американців не є «домашніми терористами», але до нас усіх (потенційно) ставляться як до таких. Патріотичний акт був прищеплений до чинного Закону про нагляд за іноземною розвідкою (більш відомого як FISA), який був прийнятий у 1978 році, щоб допомогти уряду збирати іноземну розвідку та розслідувати міжнародний тероризм. Це стосувалося лише «агента іноземної держави», а збір інформації обмежувався «загальними перевізниками» або проживанням у готелях, камерами зберігання та послугами оренди автомобілів, зазначає EFF.
Сьогодні майже будь-хто чи будь-що може потрапити до списку спостереження відповідно до розділу 215 Патріотичного акту. Федеральне бюро розслідувань (ФБР), наприклад, може отримати Secret наказ суду про моніторинг будь-яких «матеріальних» активів, які, як вважають, мають відношення до розслідування національної безпеки. (Цей мандат закінчився на початку цього року та був частково перевірений Верховним судом США, але його все ще можна застосовувати до поточних справ.)
За словами Джейка Лаперрука, юриста позапартійної урядової організації Project On Government Oversight (POGO ), Розділ 215 використовувався для збору записів про понад 19 мільйонів телефонних дзвінків лише у 2018 році. У відповідь на докази надмірного збору коштів Агентство національної безпеки (АНБ) закрило свою програму.
Це було б зрозуміло, якби це справді забезпечувало безпеку, але раз у раз АНБ не змогло надати докази , що ця інформація, зібрана протягом майже двох десятиліть, сприяла запобіганню терористичної змови. (Хоч є багато доказів того, що потенційних терористів схилили до їхніх найгірших планів.)
А як щодо положень розділу 314 про боротьбу з фінансуванням тероризму чи відмиванням грошей? Financial Times запитала та відповіла : «Два десятиліття потому фактично неможливо визначити відсоток коштів, які незаконно переміщуються в глобальну банківську систему та виходять із неї, подалі від цікавих очей глобальних нормотворців».
Файнгольд, колишній сенатор США, який представляв штат Вісконсін у 1993-2011 роках, віддав єдиний голос проти Патріотичного акту. Це була смілива позиція в 2001 році. Зараз він виступає за посилення ролі судової системи в боротьбі з тероризмом і обмеження широких повноважень, наданих апарату спостереження для спостереження за цивільними особами США. Але певною мірою він T заходить достатньо далеко.
Суди будуть ключовими для стримування «держави стеження». Але світ також набагато інший, ніж два десятиліття тому. Навіть якщо громадяни та медіа-персони виступають проти урядового стеження, звичайні американці (переважно) приймають певну форму корпоративного стеження.
Урядове стеження тепер переплітається з Big Tech. Amazon, Palantir і Chainalysis — це лише кілька прикладів приватних компаній, які підписують великі контракти з державними установами, щоб передавати особисту інформацію.
Дивіться також: Як FinCEN став приманкою для конфіденційних персональних даних
Тіффані К. Лі, запрошений професор Школи права Бостонського університету та науковий співробітник проекту інформаційного суспільства Єльської школи права, виступала в колонці на MSNBC за федеральний закон про Політика конфіденційності , заборону корпораціям працювати з експортом даних і нові норми щодо обміну даними.
Я б додав до цього списку: окремі особи та організації повинні інвестувати в інструменти, які гарантують Політика конфіденційності на базовому рівні. Люди повинні випробовувати нові технології та відповідальніше ставитися до своєї особистої інформації.
Немає жодних причин довіряти агенціям спостереження чи мегакомпаніям, що вони зроблять правильні речі. Зусилля законодавчої та судової влади, спрямовані на обмеження контролю над державним і приватним «апаратом стеження», були значною мірою зірвані. Правильні інструменти існують, багато з них з’являються в Інтернеті, а дослідження, що фінансуються криптотехнологіями, роблять це можливим – хоча до них також слід підходити скептично.
